Кожний має мрію

Я захоплююсь мотоциклами з дитинства. Коли я чув шум двигуна, мій тиск підвищувався. Я відвідував мотоклуб з 10 років. Це захоплення не залишило мене після висвячення. Я, як і багато інших, думав, що священство не може поєднуватися з мотоциклом. Але я мріяв про мотоцикл. Мої друзі з Польщі, побачивши моє захоплення мототехнікою, подарували мені мотоцикл. Згодом я започаткував організацію Деполь в Україні, для служіння бездомним, «найбіднішим із бідних». І я знову почав мріяти про те, як поєднати багато речей. Як я можу використати мою пристрасть, щоб служити найбіднішим з бідних? Це сталося при зустрічі
з Лоралі, яка відбулася після мого повернення з паломництва у Польщі, на якому зібралося 30 000 байкерів. Тоді і виникла ідея використати цей «стрибок віри». Лоралі сказала: "Ми використаємо цю пристрасть, ми скористаємось мотоциклами ..."

Нашою мрією було організувати «стрибок віри», для підвищення інформованості громадськості та фандрайзингу. Таким чином, ми хотіли здійснити мрії найбідніших із бідних, яким ми служимо в різних частинах світу на проектах Деполь.

Ось така історія. Чому я приймаю участь в цьому? Тому що мрії здійснюються. І ми сподіваємось, що здійсняться мрії і тих, кому ми служимо.